Далекий, щирий і прекрасний
є спогад у душі моїй один,
легкий – легкий, як білий сніг пухнастий,
не стер його безжальний часу плин.
Як кольором заграла осінь жовта,
мій перший дзвоник в серці залуна,
а я хоч і дівча, та мов доросла, горда,
малою ніжкою в шкільне життя вступа.
Вступа спочатку боязно, не вміло,
та з кожним кроком впевненість росла,
як полум’я вночі вогнями зажевріло,
прозріння так, для мене, наука принесла.
А час на крилах білих, під воркіт голубів
невпинно, мов скажений, прискорює свій плин
і вже мені так мало залишилось тих днів,
коли до знань покличе перед урочний дзвін.
Шкiльний спогад
© Copyright: Иванна Петрусенко, 2010
Свидетельство о публикации №110101807113
Свидетельство о публикации №110101807113
Рецензии