Повітря, гори, та гаї
І свіжий вітер шепотить навкруги
А я сиджу, в далекій глушині
Де небо полонили хмари.
Тут море не співає, і не шуршать гаї
Тут і трава зелена, не росте в землі
А вітер все несе туди, де колись закінчувались мрії
Ці мрії про теперешні надії.
Бував я там, скажу вам і не раз
І бачив гори та гаї шумлящі
А море, що плескає хвилю кожен раз
Довжиною приблизно десь дві милі
Так, як же бути
і що ж робить нам зараз
Чекати, думати, робити?
Або вже діяти тепер!
Ми власний шлях самі собі берем
Яким він буде, ще ніхто не знає
Тернистим, легким чи складним
Це кожний для себе обирає
Чи бути там де гарно завжди?
Чи тут терпіти цю нудьгу?
Яка спроводжує нас всюди
Чи нам піти у забуття?
Решайте самі добрі люди.
Без названия
© Copyright: Стас Сойер, 2010
Свидетельство о публикации №110101700130
Свидетельство о публикации №110101700130
Рецензии