Н1ч у дитинство
У синьому небі,як перли в безодні,
Розкидані зорі – їм краю нема.
І я,як в дитинстві,розкинувши крила,
Літаю,як птаха,між ними сама.
На зоряне свято складати перлини
Зійшлися на небо усі малюки.
Ось зірка до зірки – і вийшло сузір’я.
Це –Діва. Це –Лебідь.А ось –Близнюки.
А он по шляху,що Чумацьким ми звемо,
Ведмедиць везуть у просторих візках.
То їдуть на свято збиратись в сузір’я,
А Місяць гойдає зірки на ріжках.
Зірковий танок все тихіше і рідше,
Бо ранок близенько вже – треба вставать.
Назавтра ж вночі –всі зустрінуться знову.
На зустріч небесну й я буду чекать.
фото из интернета
© Copyright: Лариса Рындова, 2010
Свидетельство о публикации №110101302954
Свидетельство о публикации №110101302954
Рецензии