не

Не розпачливий зойк...
                із душі виліта.
Не тужливе зітхання...
                з грудей моїх... лине.
То верхівки дерев...
                за вікном розхитав...
Вітер...
                що важко назвати...
                грайливим.

Осінь...
                холодом дмухає...
                в душу мою.
Гомін чується ледве ...
                журба журавлина.
Осінь...
               знов ти до мене...
                перетворюсь...
Я без  любові твоєї ...
                в крижину.
Дай мені, Осінь ...               
                хоч краплю... тепла...
Дай мені, Осінь ....
                хоч краплю... кохання!
Осінь... ти Осінь ....
                бач...  яка... золота...
То ж бо й лишилось...
                Що тільки... зітхання. 


Рецензии
Степанов!
Ви таки Майстер!

Брия-Натали   02.06.2011 17:05     Заявить о нарушении
Ну може, трохи...
Радий знову бачити,Наталі...
Доброго веселого дня!

Мастер Степанов   03.06.2011 12:19   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.