Чи світ збагнути ще спроможен мозок?
Коли заплющиш очі, а відтак
Відкриєш знов – і вже метаморфоза.
Не впізнає твій поступ жоден птах,
Ані травина, ані подих вітру...
Ти зайда, ти нахаба, потурнак.
А скільки сил і скільки зайвих витрат
Чуттєвих, щоб потрапити у такт
Пульсації навколишнього. Марно.
Чужий єси, авжеж, чужий єси.
Але ж – які привабливі ті барви
Тобі вже недоступної краси.
Ті порухи, ті повіви, ті звуки,
Де в злагоді все начебто живе.
Ти – немовля, жадливо прагнеш злуки
З природою, аби життя нове
Судинами твоїми струменіло.
Аби легень не рвав нестерпний біль.
Моє Ніде, моя країно мила,
Хоча б у снах примаритись тобі
Дитиною, що в лісі загубилась.
Вдруге повертаюся - на укр
© Copyright: Игорь-Франтышек Сидоренко, 2010
Свидетельство о публикации №110100900281
Свидетельство о публикации №110100900281
Рецензии
