Я вмію небо дивувати.
Я можу плакати навзрид,
Безтямно, віддано кохати
І не зважати, що болить.
Мій сміх лунає на всі боки,
Не вмію довго сумувать.
Роблю вперед я нові кроки.
Я вмію падать і вставать!
Я шепочу слова шалені,
Я обіймаю назавжди.
Тримаю друзів біля себе
І позбуваюсь ворогів.
Я ввись лечу! Я дні ковтаю!
Боюся щось не доробить.
Я не живу… Я так вмираю!
Бо, спалахнувши, мушу догоріть.
вiрш!
© Copyright: Диана Коцак, 2010
Свидетельство о публикации №110100807004
Свидетельство о публикации №110100807004
Рецензии
Чудово,Діанка,мені сподобалось,але все ж трохо збивається останній рядок,але може це моє бачення.Успіхів тобі,дитинко!
Галина Гродюк 08.10.2010 22:37 • Заявить о нарушении
Галина Гродюк 08.10.2010 22:37 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.