все мине...

Летіти без крил і не впасти –
Колись я так вміла… Колись!
Тепер же не вмію літати.
Тепер не дивлюся у вись.

Колись рахувала хмаринки,
Котрі в візерунки плелись.
З них в небі складались рухомі картинки –
Я їх роздивлялась колись.

Я мружилась смішно від сонця.
Воно ж малювало веснянки мені.
І стукало зранку в віконце.
Тепер вже не стукає… Ні!

Любила бродити в калюжах,
Дощами вмивати лице.
Я бачила добре у людях!
Тепер роздивилась усе…

Черствість… і сірість, і злоба
Розбили веселку в друзки.
Тепер я – така одинока…
І більше не вірю в казки!


Рецензии
Как жаль.что не веришь ты сказкам
И взор твой блуждает в толпе,
Откройся небесным вновь краскам
Узришь красоту вновь вовне!
С улыбкой

Галина Гродюк   08.10.2010 22:45     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.