все мине...
Колись я так вміла… Колись!
Тепер же не вмію літати.
Тепер не дивлюся у вись.
Колись рахувала хмаринки,
Котрі в візерунки плелись.
З них в небі складались рухомі картинки –
Я їх роздивлялась колись.
Я мружилась смішно від сонця.
Воно ж малювало веснянки мені.
І стукало зранку в віконце.
Тепер вже не стукає… Ні!
Любила бродити в калюжах,
Дощами вмивати лице.
Я бачила добре у людях!
Тепер роздивилась усе…
Черствість… і сірість, і злоба
Розбили веселку в друзки.
Тепер я – така одинока…
І більше не вірю в казки!
Свидетельство о публикации №110100806995
И взор твой блуждает в толпе,
Откройся небесным вновь краскам
Узришь красоту вновь вовне!
С улыбкой
Галина Гродюк 08.10.2010 22:45 Заявить о нарушении