Два береги одного міста нас із тобою розділяють
Та все одно ти тут, зі мною – душа і серце відчувають.
Нехай не небі хмари сірі, нехай дощем проллється осінь,
Та не зламаюся я в вірі, і колоски вплету в волосся.
Твоєю ніжністю зцілитись, від вражень подих тамувати,
Злетівши разом, не розбитись, ніколи горя не пізнати.
Я вдячна щиро, що є ти – так легкою стає буденність,
Я зачарована і я пірнаю у свою натхненність.
Два береги. На двох одне – таке кохане місто рідне,
Я дуже рада, що ти є – мені так сильно необхідне!
два береги
© Copyright: Евгения Громова, 2010
Свидетельство о публикации №110100701745
Свидетельство о публикации №110100701745
Рецензии