Прага

На Карловому мості Праги,
Живуть там люди кам'яні,
Удень до них туристи в гості,
Приходять суєтливі та дзвінкі.

Лише опівночі, коли з Орлою,
Архангели подивляться усі,
Чи рідне місто їх в спокої,
Тоді спочинуть люди на мості.

І спочиває красень Віта,
Могутній велетень краси,
Шепочуть фрески кольорові,
Все чують з-двору вітражі.

Усі дороги в добрій Празі
Ведуть до Віта, то ж пішли
До храму довгими стежками,
За нами підуть ліхтарі.

Та ось чиїсь знайомі очі
Я роздивилась у пітьмі
І де я бачила той погляд?
Він наче зараз у в-ві сні.

І як могла одразу не впізнати,
Той погляд, що говорить з книг,
Очей глибоких Франца Кафки,
Задумливих й сумних.

Я роздивляюсь і його домівку,
В одній із хаток золотих
А жили там умільці-ювеліри,
На вулиці маленькій, Золотій.

Та історичну тишу ночі
Порушує Лорети дзвін,
Там, де малий Ісусик спить,
Серед княжих пишних дарів.

Десь на скрипучій брамі Вишеграду
Грає музика-вітер свої чудні баллади,
Там спочивають люди визначні,
Що присвятили Празі свої найкращі дні.

Там Сметана і Дворжак спочивають,
Що вітру написали ті пісні.
На жаль, цього ніхто не знає,
Вітер колись тихо шепнув мені.

Далеко - у віконці світло,
Хто ж в цю годину ще не спить?
До кого сон не йде в цю пору,
Коли лиш місяць-землі принц.

Принців багато є на світі,
В цю ніч не спиться королю
Природи, трав, жінок і квітів,
Богу сецесії, митцю.

Ви, мабуть, чули - Альфонс Муха.
Це той, хто в ніч оту не спить,
У тишині нічного міста йому сьогодні
Хочеться творить!

Сплять Королівські замки і палаци, спить
Кривоклад, Карлштейн і Пражський Град.
А може в них господарі одвічні
Приїхали в цю пору спочивать.

І навіть ніччю Прага золота,
Старенька Прага і нова
І ще багато можна говорити,
Та скоро встане сонце...і туристи...