Ці сни - з того берега.
Його не бачу.
Лиш знаю він є десь,
напевне, він є...
Я вчусь розуміти ці натяки,знаки,
я вчуся читати оці письмена,
які залишають птахи на снігу...
Скоцюрблені лапки багато не пишуть,
але того досить
для тих,
хто баченим снить,
хто слухати вміє,
на шибочку дише
і разом з морозом
малює на ній...
Ci Sny
© Copyright: Валео Лученко, 2010
Свидетельство о публикации №110100507420
Свидетельство о публикации №110100507420
Рецензии
адже знала напевне –
всі ці їхні талмуди, манускрипти і фоліанти,
обтягнуті шкірою немовлят –
пшик! –
марниця-полова-абищиця
марні спроби
світо-творіння та вітро-ловлення:
- бо
слова розсипалися, як горох по долівці,
закочувались за язик, зникали під шафою –
і годі було визбирати їхні суті та сутності.
- бо
літери недремними хрущами розліталися навсібіч:
ось вони ще нависають живою хвилею
над нічником свідомості,
а за мить – шарудливим сміттям помирають
під черевиками часу...
адже знала напевне –
залишиться мало
і залишиться – найвагоміше:
тіні дерев
мовчання каменю
клинопис журавлиних валок
на розчахнутій плахті неба.
Ганна Осадко 06.10.2010 17:11 • Заявить о нарушении
всі ці їхні талмуди, манускрипти і фоліанти,
обтягнуті шкірою немовлят –
пшик! –
марниця-полова-абищиця
марні спроби
світо-творіння та вітро-ловлення:
- бо
слова розсипалися, як горох по долівці,
закочувались за язик, зникали під шафою –
і годі було визбирати їхні суті та сутності.
- бо
літери недремними хрущами розліталися навсібіч:
ось вони ще нависають живою хвилею
над нічником свідомості,
а за мить – шарудливим сміттям помирають
під черевиками часу...
адже знала напевне –
залишиться мало
і залишиться – найвагоміше:
тіні дерев
мовчання каменю
клинопис журавлиних валок
на розчахнутій плахті неба.
Ганна Осадко 06.10.2010 17:11 • Заявить о нарушении
Та що там залишиться?
Скибочка хліба та кухлик води...
А ще на троянді роса
і запах її на твоєму волоссі.
Та поля незораний лан.
Та неба шматочок, що зорить горище
крізь кулик розірваний вітром
у стрісі старій...
Там - прядка,
там вулик,
там ночви
і пахощі пилу старезних світів.
А ще у куточечку квочка
тихенько-тихенько сидить.
Це згодом її жовто-чорні байстрята
здійматимуть ґвалт у глухій кропиві,
а зараз в товстій шраралупі,
у пір'ї, у ваті
вони зберігають таїну Рожденного Світу...
То що ж НАМ залишиться там,
за рікою,
звідкіль лише сни час від часу приносить?
Сидить це питання як прищик на носі...
Ти відповідь знаєш,
Небого?
Валео Лученко 07.10.2010 22:26 Заявить о нарушении
Скибочка хліба та кухлик води...
А ще на троянді роса
і запах її на твоєму волоссі.
Та поля незораний лан.
Та неба шматочок, що зорить горище
крізь кулик розірваний вітром
у стрісі старій...
Там - прядка,
там вулик,
там ночви
і пахощі пилу старезних світів.
А ще у куточечку квочка
тихенько-тихенько сидить.
Це згодом її жовто-чорні байстрята
здійматимуть ґвалт у глухій кропиві,
а зараз в товстій шраралупі,
у пір'ї, у ваті
вони зберігають таїну Рожденного Світу...
То що ж НАМ залишиться там,
за рікою,
звідкіль лише сни час від часу приносить?
Сидить це питання як прищик на носі...
Ти відповідь знаєш,
Небого?
Валео Лученко 07.10.2010 22:26 Заявить о нарушении