Поїхала…і Львів опустів…
Без тебе не то, без тебе не так…
Скучаєм…сумуєм…вертайся у Львів..
Тебе тут чекає пару друзяк)
Ти десь далеко, тебе тут нема,
Але десь глибоко в кожнім із нас,
Лежить шматочок твого життя,
Шматочок тебе – на розлуку запас...
Щоб в час, коли ти далеко від нас,
Можна було побути з тобою,
Нехай не насправді, тільки в думках,
Хоч трішки…хоч якось…як ніби весною…
Мені би зараз зустріч з тобою,
Подивитися б в очі твої…
Зразу б вибрався я на волю,
Як сонце в перші літні дні…
як ти поїхала - в той самий час,
Пройшло лише хвилини три,
Впав настрій в кожного із нас,
Як листя пада восени…
Потім знов вулиці, будинки,
Знову маршрути ті самі…
Тебе ж ніхто тут не замінить…
Ти як вогонь в зимові дні…
будь ласка, приїжай поскорше,
ми скучили…надіємось і ти…
сумуємо…надіємось ти тоже…
не забувай…пиши…звони…
Ностальджi
© Copyright: Бутенко Андрей, 2010
Свидетельство о публикации №110100405654
Свидетельство о публикации №110100405654
Рецензии