Догоря душа...

Борис Смыковский
Догоряє душа,
                мов ця вітром розвіяна осінь.
Стихне вихор чудес,
                ярмарковим кружлянням вогнів.
Розтривожений світ
                милосердя і прощі попросить,
Перший випаде сніг
                і розтане, мов танучі  дні .
Чи  помилують  нас ?
                Дрібну хвилю водою проносить.
Чи згадають про нас
                коли вільні над світом злетим ?
Ніч падіння зірок,
                як любов, що на всіх пролилася.
Чийсь далекий вогонь.
                Падолисту простелений дим.


© Copyright: Борис Смыковский, 2010
Свидетельство о публикации №110100402551
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Борис Смыковский
Рецензии
Написать рецензию
Дуже образний ы гарний вірш, Борисе! Натхнення вам ы таких же гарних думок!
З повагою, Л.Ю.

Людмила Юферова   11.10.2010 23:01   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Борис Смыковский