Іду я повз хату рідненьку
Нема на порозі вже неньки
Вона ж бо мене зустрічала
Про справи щоденні питала
Бур'ян по слідах проростає
А мама моя спочиває
Покинула хату й родину
Лягла у сумну домовину
Коли ще живі всі і дужі
Збирались в сімейному крузі
Ми думали це не скінчиться
Нічого у нас не случиться
Та все йде своїм чередом
Біда в нас стоїть під вікном
Нас мати аж трьох народила
Зростила і по світу пустила
Сумна стоїть наша хатина
Не квітнуть квітки біля тину
А мама їх дуже любила
Й щорічно багато садила.
Р дна хата
© Copyright: Надежда Погребняк, 2010
Свидетельство о публикации №110100308419
Свидетельство о публикации №110100308419
Рецензии
