Життя – це почуття, це горе?
В безодні мрії, скрип тиші?!
Чи розділяємо суть – море
На струї в сонній мілкоті?
Обриви, рами малювали,
Знаходили себе у сні.
На долю злую ми зітхали,
Шукали де б знайти води,
Коли нас сонце ґвалтувало,
Сушило шкіру та серця,
Ми знать не знали, що бувало
У тім миру де є вода.
Але зломивши в собі волю,
Все бігли в край, де нас нема.
І люди! Ми ж ще не пізнали,
Що все навколо – то життя!...
Життя...
© Copyright: Безликий Эль, 2010
Свидетельство о публикации №110100206843
Свидетельство о публикации №110100206843
Рецензии
Яка це в біса рецензія? На яке "Життя" в лапках? Навішо Ви оце розмістиди тут, адже навіть і рими немає. Слово НЕМА Ви, пане,
безглуздно римуєте з ЖИТТЯМ? Це дуже слабкі потуги на творчість.
Фёдор Гарсиенко 18.06.2011 23:51 • Заявить о нарушении
безглуздно римуєте з ЖИТТЯМ? Це дуже слабкі потуги на творчість.
Фёдор Гарсиенко 18.06.2011 23:51 • Заявить о нарушении
Ото ж бо і я кажу – не оригінально вийшло, а комусь, навіть подобається, парадокс якийсь. Рими примітивні, якісь "рами", якесь "життя", про українців треба, про визвольний рух та панщину! Бо філософія це Вам не аби що, не хухри-мухри. І так, це точно не рецензія, це вірш, словник у поміч! )
Безликий Эль 19.06.2011 02:07 Заявить о нарушении
Безликий Эль 19.06.2011 02:07 Заявить о нарушении