Тритомник осені гортає жовтий ліс,
Листву останню ще хвилює вітер,
Та ти ніжніша за небесні квіти,
Тебе Із Раю менi Бог приніс!
Нехай весна далеко, і уже
В чужі серця крадеться хуртовина,
Зігріємося, злившись воєдино,
Де хтось кохання наше береже.
І де проміння сонця мерехтить,
Спить безтурботно юність золотава,
Чека любов, щоб ти скоріше встала,
І зіркою палала кожну мить…
Сентябрь. 2010г.
Тритомник осенi
© Copyright: Переделкин, 2010
Свидетельство о публикации №110092806664
Свидетельство о публикации №110092806664
Рецензии
