Здавалося – я забуваю ймення,
Що не давало спокою ні миті,
Але душі не вистачає вміння,
А серце вже не зна булої приті.
Я переховую твій голос в серці;
Твою усмішку, що збиває подих -
Цей давній спогад викликає подив
І перетворює людину в бранця.
3.11.2007
Здавалося я забуваю ймення
© Copyright: Михаил Коломиец, 2010
Свидетельство о публикации №110092705196
Свидетельство о публикации №110092705196
Рецензии
Михаил,прекрасный стих на украинском языке. На языке,который для меня родной, как дом,в котором я живу.Спасибо вам за такой прекрасный стих.
Вика Максименко 27.09.2010 18:10 • Заявить о нарушении
Вика Максименко 27.09.2010 18:10 • Заявить о нарушении