На волі вітер по шибках гуля –
То затихає, то знов здіймається співати,
І в розумінні, що зламав живе гілля,
Удвох з дощем він починає сумувати.
Воно росло собі на самоті
Біля забутої на вигоні криниці,
І тільки-но вдалося зацвісти
Поблизу молодесенькій вербиці,
Як вітер уночі його зламав,
Залишивши одну лише вербицю.
І так він разом з нею сумував,
Що згіркла назавжди вода в криниці.
9.07.2006
На волi вiтер по шибках гуля
© Copyright: Михаил Коломиец, 2010
Свидетельство о публикации №110092702239
Свидетельство о публикации №110092702239
Рецензии
