В1днайти свою основу...

Хтось  інеєм  закрив  високе  небо
і  ніч  наслав  –  холодну  і  пусту...
Я  серце  заховав  туди,  де  треба.
І  я  це  місце  снігом  замету.

Зима  поглине  райдужні  світанки,
в  самотню  душу  сумнів  заповзе.
Так  хочу  сонця,  хочу  світла  зранку!...
Але  темрява  знов  мене  гризе.

Не  знаю,  що  здобув,  а  що  вже  втратив.
Не  бачу,  як  вперед,  а  де  -  назад.
Вгорі  -  неначе  небо  через  грати,
але  моїх  начеб  не  видно  грат!

Я  –  мов  самотнє  напнуте  вітрило
в  безумстві  хвиль  розбурханих  морів.
Де  та  спокійна  бухта,  щоб  зігріла,
де  мій  надійний  захист  від  вітрів?

Я  мрію  віднайти  свою  Основу,
хочу  творить  картини  і  пісні,
а  дітям  сина  -  тихі  колискові,
щоб  рідно  усміхались  уві  сні...

Розсипаний  пісок  вже  не  зібрати.
Роки  пливуть  і  не  жаліють  нас!
І  знову,  перепилюючи  грати,
торкнутись  неба  хочу  повсякчас...