Так тихо плаче в ніч чиясь свіча,
А дим несе чиюсь молитву Богу...
І Ангел чийсь - чужий - злетів з плеча
Відкинуть в темряву, у ніч чиїсь тривоги...
І тихий, ледь розмитий силует
Стоїть навколішки перед лицем Марії
І від святих молитвених сонет
Тікає зло, вертаючи надіі.
А Бог тихенько загляда в вікно,
Уважно дивиться на кришталеві сльози
І пестить рани, що колись давно
Залишили в душі чиїсь морози.
А свічка плаче. Ангел на плечі
Шепоче щось, навіюючи мрії.
І страхи страхи залишають дім вночі,
Звільняючи дорогу для надії...
***
© Copyright: Ано Домини, 2010
Свидетельство о публикации №110092304531
Свидетельство о публикации №110092304531
Рецензии