радієш кожного місяця, коли не вагітна,
а йому брешеш, що хочеш дитину
до божевілля чекаєш на Уффіці та взагалі Італію
дякувати з великої за натхнення Гілберт.
осінь не щекоче твоє тіло жодним кленовим,
бо ти і думками, і тілом ще далеко в серпні,
де життя чудове, роздягнене до максимуму
незалежне від буднів і знайомих у цьму місті
та лабільне у кожному затамованому подиху.
ти чекаєш на щось, кохаєш будь-кого одним днем,
бо на більше тебе не вистачить, мабуть, ще довго.
ти достатьно дорослий, щоб згадати близько двох десятків таких сплінів восени,
але чомусь щодня згадуєш лише одну.
Сплин
© Copyright: Анастасия Волчановская, 2010
Свидетельство о публикации №110092100684
Свидетельство о публикации №110092100684
Рецензии