Осень

;Ти розумієш,вийшла осінь

І небо падає шовковим сірим

На мовчазні і тривожні сосни,

На загадкові,постарілі стіни.


Ти п*єш гарячу каву з молоком-
Вона є кольору сухого листя,

Десь за вікном

Воно стрибає,намагаючись зігрітись.


І руки грієш,чашка пахне сумом,

Так чомусь завжди буває восени,

Веселий дощ стає плаксивим,нудним,

Від холоду мурахи по спині.


Ні фарби,ні блискуча свіжість,

Ні затишні і теплі світери.

Так вийшло,що осіння ніжність

Тугу в собі носить і сумні вірші.


Рецензии