Бабине літо – неба благостинь,
Скінчилось раптом, зникло павутинням.
Затьмарилася неба голубінь,
Вже хлюпають дощі від нетерпіння.
У роздріб йдуть всі найсолодші мрії,
Із тиші ранків у самотність літ.
Де листопад натхнення і надії,
Встигає виінакшувати світ.
Знов літечко своїх доходе меж,
Зриваються вітри, летять на волю!
Нічого вічного немає, та авжеж!..
Осіннє листя падає без болю.
Вольный перевод:
Нежданно между небом и землёй,
Исчезло бабье лето паутинкой.
Налезли тучи серою бронёй,
Рисует дождь осенние картинки.
За листопадом все мечты умчались,
Из утренней тиши в глухую стынь.
И все надежды сразу развенчались,
Качая серебристую полынь.
Осенний лист срывается без боли,
Уходит лето за свою межу.
Переиначивая целый мир невольно
Несутся степью ветры к рубежу.
Худ.Тетяна Шевченко.
Бабине лiто...
© Copyright: Светлана Мулюкова, 2010
Свидетельство о публикации №110092005890
Свидетельство о публикации №110092005890
Рецензии
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.