Довгі тіні гуляли дорогами,
Проникаючи в наші думки.
Юна осінь брела між порогами,
Зазираючи в душу мені.
Я б хотіла побачити сонце,
Та туман іще більший став...
Я б хотіла побачити море,
Але вітер лихий заважав...
Так хотілося крикнути:"Люди!"
Цим сполохала тільки пташок...
Чудернацькі створіння повсюди,
І несуть повний скарбу мішок
Але осінь все ходить між церквами,
Знов і знов приходить у сни…
Ти для неї із самого ранку
Свою душу візьми й відчини...
Хай задзвонить вона у всі дзвони,
Хай фарбує зелені листки.
Павутиння заліплює мозок,
Я не бачу нічого в пітьмі.
А створіння несуть тобі міхи
Повні спогадів й гарних пісень
Ти сховаєш усе це від тіні,
Щоб дістати у березня день...
Довгі тіні гуляли дорогами,
Проникаючи в наші думки.
Юна леді шукала ще золота…
Осінь, душу мою забери!!!
Леди укр
© Copyright: Пятьсот Двенадцать, 2010
Свидетельство о публикации №110091907737
Свидетельство о публикации №110091907737
Рецензии