Город

Таке надзвичайне!
Моє місто!
Цілувала би і цілувала
Кожен твій пам*ятливий камінчик.

Кожну краплю гарячого світла,
Що розлилось,зайняло
Твої віти,
Кожну квітку,шо бачу твоїми дворами.

Чуєш мене?
Я закохана більше ніж в когось
У твоє наймено,
У твою загадковість.

У дощі,що тебе розривають
Наяркішими фарбами,
Що срібними ножами знімають
Увесь непотрібний гамір.

І осінь з мідним волоссям,
Що вдягає тебе у жовтий-
Колір радості й стиглих покосів,
І сміх твій дзвінкий і повний.

У палке,розжарене літо,
Що плескає в морі,
У весну-вона сповита
Чародійними теплими зорями.

В зимку закохана,в її м*якість,
В пухності її шуби
І білі,тонкі зап*ястя,
Холодні губи.

Закохана в Солнце,що над тобою,
Де ще воно так сіє
Своє світло блестюче й прозоре,
Де вітер так ніжно віє?

Закохана в твоі вікна й стіни,
У вулиці,по яких бродить
Історія-любов і війни,
У затишні двори.

Чуєш мене,рідне,
Надзвичайне,
Чарівне,
Надмірне!


Рецензии