Воно пощезло, що й не чуть

Воно пощезло, що й не чуть,
Куди поділося кохання?
А спогади все йдуть і йдуть,
У боротьбі за існування.
Тоді став чорним білий світ,
Ніби урвалася дорога.
Крізь сотні сумнівів услід
У серце вкралася тривога.
Вона б і мертвого збудила,
Свою сторожкість загубив.
І тільки серце шепотіло,
Щоб він мене не розлюбив...
Здолавши товщу забуття,
Я не позбулася від болю.
Ведуть шляхи у майбуття,
Із вірою в щасливу долю.
================================
Вариант перевода Анны Дудка:

Куда же спряталась любовь,
Да так, что бедной и не слышно?
А память шлёт картинки вновь,
Уж ролик в Интернете вышел.
В нём черным выкрашен весь свет,
Как будто прервалась дорога.
За сотнями сомнений вслед
Закралась и в сердца тревога.
Такая, что со дна поднять
Сумеет, в поединок вступит.
Не даст она любовь отнять,
И ни за что уж не отступит..
Преодолев забвений пласт,
Не испугавшись сильной боли,
В распутицу и зимний наст
Спасёт любви счастливой долю.

Худ.Виллем Хаенраетс.