То не просто вогонь –
то було незабутнє диво,
гріли руки твої некорисне моє життя,
білим вітром,
безмежно сивим
ти простяг
мені почуття.
Смішно жити тим нереальним
недосяжним – та от, живу…
Ти – листа мені,
я – брутальним
і дурним своїм «дежавю»,
і падінням з небес – в траву…
Ненормальна…
От мені би того натхнення!!!
Того сонця, що маєш ти!..
То не просто вогонь –
то вчення,
то прощальне твоє – «лети
до нової мети»…
Прощення…
Ворожіння до темноти…
Кожен має торкнутись дива –
не закрити в тобі його,
не збагнути, люблю чого,
і не втримати, бо ж - вогонь…
А нехай… Й без того щаслива.
То не просто печаль –
то були неймовірні сльози,
що приносять з собою полегшення і тепло,
поверни мені розум
абзацом чужої прози…
Я відчула загрозу.
Я буду твоїм «було»…
То не просто вогонь
© Copyright: Катя Хатка, 2010
Свидетельство о публикации №110091504296
Свидетельство о публикации №110091504296
Рецензии