Ти Прозорий Милий.
Я Брудна Вода.
Ми шалені промені нез’єднаної далі.
Там де всі малі і в’ялі,
там спроможність – дар,
там, можливо, нам лишили
щирої печалі.
Розум – он де віра,
он де – голоси,
та чому ж ми так шалено прагнемо любити?
Наче всі у цьому світі
спраглі до краси?
Наче казка наша – щира,
п’ять чарівних літер…
П’ять шляхів безмежжя
з іменем ЛЮБОВ.
Ми її б і не згадали, як були б закриті.
Ми і досі просто діти –
граємося знов.
І казками обережно
бавимося в світі.
Та навіщо казка,
для таких нездар ?
Як вологий чуйний вітер хмари важить білі, -
так і ми. Прозорий Милий
і Брудна Вода.
Ми свої вдягнули маски –
чорні і безкрилі…
Ти Прозорий Милий. Я Брудна Вода
© Copyright: Катя Хатка, 2010
Свидетельство о публикации №110091504154
Свидетельство о публикации №110091504154
Рецензии