Калина
Ні, не солодшає калина
Сама в осінньому садку.
На кого ж він її покинув,
Її, беззахисну таку?
Все вивіряється лиш часом,
Й на щирість навіть почуття…
Чи ж не було їм гарно разом
Долать круті стежки життя.
Тоді навіщо, Боже, дав ти,
Щоб їхню пісню обірвать?
Віднині ж у пустій оселі
Їй наодинці сумувать.
Життя іде, життя вирує,
І сонце сяє, як колись,
Як і колись, воно дарує
На землю радість.
То ж, всміхнись.
Та не солодшає калина
В її осінньому садку.
Бо милий назавжди покинув,
Її, беззахисну таку…
---
© Copyright: Анатолий Павленко, 2010
Свидетельство о публикации №110091306544
Свидетельство о публикации №110091306544
Рецензии
Якщо й пісня, то занадто сумна, й тут нічого не
поробиш. А написав я, коли дуже хвору дружину
залишав вдома, йдучи на роботу, боячись, що зі мною
може статися щось непоправне, й як тоді їй...
Щиро вдячний Вам, Оля, за відгук. Щасти Вам в житті!
З теплом, -
Анатолий Павленко 19.09.2010 13:05 Заявить о нарушении
поробиш. А написав я, коли дуже хвору дружину
залишав вдома, йдучи на роботу, боячись, що зі мною
може статися щось непоправне, й як тоді їй...
Щиро вдячний Вам, Оля, за відгук. Щасти Вам в житті!
З теплом, -
Анатолий Павленко 19.09.2010 13:05 Заявить о нарушении