Овеча байка

Як би з неба усі святі
На землю спустились
Від не правдоньки гіркої
Гори б розступились
Тяжко бути овечками
В табуні ходити
Яке ж треба серце мати
Щоб кров з живих пити
Поміж гори вітер віє
Отара пасеться
Кругом неї баран ходить
Та й з овець сміється
Бо радіє що вибився
Вийшов із отари
П’є гуляє шкірить зуби
Не йме собі пари
Ой що ж буде як у кріслі
Зламаються ніжки
Похитнеться наш баранчик
Зіб’ють вівці ріжки
О тоді він заспіває
Та ще й мо заклеїть
Як овечий табунець
Йому мізки вклеїть
Пасись пане попасайся
Від рук не відбийся
Поки крісло ще на ніжках
Потихенько змийся
Та хоч ти в нас круторогий
Пристань до отари
Бо як скипить табунець
На шашлик зажарять
Ой не хитра скажу справа
Відбитись від стада
Як оступишся і схибиш
Не простить громада
Може й люди серед нас тут
Баранець знайдеться
Якщо знехтує вівцями
Дивись і загнеться
Хоч овеча наша байка
Та все ж таки слушна
І для людей що з рогами
Таки вона влучна