Ми розвіяні вітром,
розтрощені часом,
небо наш дах і земля-дім,
одвічне житло, до і після
наших мандрів,
щоденних турбот і безтурботних
днів,
яких так мало,
просіює сито пісок буденності,
в пустелі буття наметений
вітрами із Всесвіту.
МИ
© Copyright: Фиолетта, 2010
Свидетельство о публикации №110091000760
Свидетельство о публикации №110091000760
Рецензии