Каштани падають,вкриваючи бруківку,
Це - сльози осені,що плаче наостанок.
Свою зима заводить нам платівку,
Й спокуси вже не ті в очах коханок.
І сивий вітер заблукав у скронях,
Назад у молодість дороги вже нема.
Я сльози осені зігрію у долонях,
Прошепочу їм лагідні слова.
Я покладу їх дома на полиці,
Калину – поруч .Жар не змалювать.
І тепло стане у моїй світлиці.
Чому ж вогню надворі зимувать?
З дерев злетить останнє жовте листя,
Полям - вже нічим зливи годувать,
А ці каштани і калинове намисто
Узимку душу будуть зігрівать.
фото из интернета
Каштани
© Copyright: Лариса Рындова, 2010
Свидетельство о публикации №110090908811
Свидетельство о публикации №110090908811
Рецензии
Скоро наступит такая пора... Не грустите осенью! Счастья Вам!
Лариса Рындова 11.09.2010 15:27 Заявить о нарушении
Лариса Рындова 11.09.2010 15:27 Заявить о нарушении