Дощі зі снігом, ніби плаче небо,
в ногах надія в‘язне, мов багнюка,
і «глюк» за «глюком»
в моє серце стука,
без радості, без віри…
Тільки треба,
зціпивши зуби,
йти в північний морок.
Забути все!
Забути і знайти.
Хоч не шукав і мріяти не смів…
Лише відлуння призабутих снів
і слів забутих відгук
нетривкий –
раптово перлом заблищать
з помиїв,
неначе воша на немитій шиї,
і нагадають:
ТИ ПОКИ ЖИВИЙ!
Сашковi Копiйцi
© Copyright: Родион Кашель, 2010
Свидетельство о публикации №110090907255
Свидетельство о публикации №110090907255
Рецензии