Чому нас відриває від землі?
Чому колись в серцях вогонь згасає?
Сьогодні я будую кораблі,
А завтра їх руйную і ламаю.
Мовчу. Крізь тишу чую – злива йде.
Сумую на одинці. Що робити?
Мале дівчатко – стомлене, бліде,
Така, що люди кажуть – краще вбити.
Це я – така сомнабула – сиджу.
Бовтаю ніжками з брудного підвіконня.
Я вже давно ступила на межу.
Ковтаю віру, п’ю життя своє з долоней.
Чому?
© Copyright: Дарина Рыжкова, 2010
Свидетельство о публикации №110090906902
Свидетельство о публикации №110090906902
Рецензии