Спогади...

........Аллочке-землячке юности



Ой, далеко, далеко, далеко як
Вже гайнули всі наші літа...
Промайнули стрімкою лелекою
Десь за обрій, мов ластівка-птах...

Ой, ви думи...  Не мною задумані,
Але ж все-таки, думи мої...
Як далеко ті вулиці Умані,
Та Софиєвка,... й верби сумні.

Думи стигнуть, як в місяці січені
На морозі, що йде по плечах...

Де ж ви, верби...  і перше освідчення,
І струнка твоя постать, дівча...


Рецензии
Де ж ви, де ж вы, куди ж воно дiлося,
те струнке, молоде та дзвiнке ...
Десь в далекiм краю заблудилося,
там , де вербы сумнi похилилися,
де залИшилось серце мойе ...
Сльози ллюцця,а серце спiвайе,
як весною збентежений птах ...
спогад Уманi не покидайе,
наче посмiх в коханих очах...
А Софiiвка ... серце крайе --
-- вдячна дуже-дуже слiв не вистачайе,Алла.

Алла Зили   09.09.2010 00:02     Заявить о нарушении
Вдячний,... вдячний.... Хоч і сумно...

А ти пригадуєш - там , біля павільйону, були човни, й за мізерну плату ми користувались ними...

Хай щастить!

Полищук Виталий   09.09.2010 10:56   Заявить о нарушении