Немає слів, що душу зоспокоють,
Тягнеться сум, захмарині пісні...
Шумлять дощі, що болю не загоють,
Я в смерті відпочину, як ввісні.
Мій янголе над вічністю пливе,
Він не збагнув і досі, що я знаю,-
Лише моє мовчання гробове
Із цього пекла виведе до раю.
Немає в мене сили, щоб піти...
І відчувати, що ніхто не верне.
Камінням стану в царстві німоти,
Душа вмирає на долонях скверни.
Зажурена з собою віч-на-віч,
Піду з землі на небо тихо, тихо...
Де зіронька моя з глибинь сторіч,
У темряві сховає моє лихо.
Худ.К.Косьяненко.
Я в смертi вiдпочину
© Copyright: Светлана Мулюкова, 2010
Свидетельство о публикации №110090305947
Свидетельство о публикации №110090305947
Рецензии
Так спокойно о грустном и неизбежном... Спасибо, света. Понравилось.)
С уважением,
Шедевра 06.09.2010 13:34 • Заявить о нарушении
С уважением,
Шедевра 06.09.2010 13:34 • Заявить о нарушении
Иногда и о грустном пишется легко и с настроением. Я очень подвержена погоде, если нет солнца - то и стихи рождаются холодными, не на радостную тему.
Спасибо, Галочка! Рада, что заглянули ко мне.
Светлана Мулюкова 06.09.2010 13:43 Заявить о нарушении
Спасибо, Галочка! Рада, что заглянули ко мне.
Светлана Мулюкова 06.09.2010 13:43 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.