для Анни.
І бабине літо,
і баба на призьбі,
і бабка на білім лататті...
Літає намисто ранкових туманів,
сповите в намітці твого павутиння,
що долю мою мов Григорія в сіті ловило...
Намарно? Мабуть же намарно,
бо я - невловимий і ти - невловима
як хвилька, що тут, від камінчика-в-воду, втікає...
Намарно
© Copyright: Валео Лученко, 2010
Свидетельство о публикации №110083106499
Свидетельство о публикации №110083106499
Рецензии
І долі не зловиш, і камінь тікає на дно –
Донизу у тишу, сповиту з корінням аїру,
Де риба небесна торкнеться губами долоні –
Ще так безборонно-ласкаво, мов знає про те:
Гачки вже закинуто, Бог вибирає найліпших,
І сивий Григорій під вишнею невід плете,
І снігом судомним ще схопить і воду, і тіло,
І білим по білому вишивка ляже на став...
...Та бабка ще сяє на білім лататті, і сонце
Ще пестить їй крила, зціловує пил золотий...
Ганна Осадко 01.09.2010 00:04 • Заявить о нарушении
Донизу у тишу, сповиту з корінням аїру,
Де риба небесна торкнеться губами долоні –
Ще так безборонно-ласкаво, мов знає про те:
Гачки вже закинуто, Бог вибирає найліпших,
І сивий Григорій під вишнею невід плете,
І снігом судомним ще схопить і воду, і тіло,
І білим по білому вишивка ляже на став...
...Та бабка ще сяє на білім лататті, і сонце
Ще пестить їй крила, зціловує пил золотий...
Ганна Осадко 01.09.2010 00:04 • Заявить о нарушении