Нічна темрява, вогнем зрошена,
Примарний сон мій не перериває, -
Душа-трава недавно скошена,
В копиці сіна досихає…
Біжу вперед – від себе та від полум’я,
Яке навпошепки все місто огортає;
Не бачу цілі та не відчуваю втоми я –
Лише кохання біг не зупиняє.
Воно розбите, стерте, покалічене
Крізь інший вимір душу знов виймає,-
Холодним потом, марафонським диханням, -
Нічний кошмар мій в дійсність повертає.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.