Песим зм

Не знаю, з яких ти планет,
Де крила твої розсікали повітря.
Від тебе пахне дощем і вітром.
Особливе у тебе життя,
Почуття в тебе теж особливі,
На обличчі у тебе мов маска із глини:
То усміхнена, то нещаслива.
Руки в тебе слабкі,
Очі в тебе пусті,
В забутті ти страшному навіки.
Бачиш, свічка горить у відкритім вікні,
Може в полум"ї...відно вихід?
Каравани несуть за тобою думки,
Їх погонич згубивсь по дорозі.
В небі сяють зірки - невізьмеш до руки,
В дощ усі перекинулись сльози.
Я не бачила, що тобі сниться вночі,
Твого голосу я не чула
Я забула ім"я,
Я просила:"Прости",
Але відповідь не почула
Я писала тобі на бузкових листках,
Малювала тобі у повітрі.
Ти ж беззвучно співаєш, мов ранений птах,
А з душі вже іде світло...
У волосся твоє павутинки вплелись,
Промінці обвились кругом стану,
Замість одягу - неба безкрая блакить,
А у серці - глибока рана.
У руці, як завжди,ти затиснеш печаль,
Йдеш ногами по гострих каменях,
І втікає подалі зла саранча,
Шлях вступає твоїм благим намірам.
На шляху не лишаєш відбитки ноги,
А складні і величні знаки.
Діти в них прочитають казки,
А дорослі - забуту правду,
Йди у безвість,
Ще мить - і повернешся ти
У своїй стародавній славі.
Розступіться, ліси,
Розійдіться, річки...
Радість довгої муки позбавить.