О, додуши
мене кулак уседержавний,
щоб псом облізлим
я на осонні не заснув
лижи, вилизуй не зарубцовані
ще рани
Волай, волай, оскаженілий
дух...
Як пекло очі...
А ти одна,
і я в просвіті між
далеких днів.
де сосни вклякли
і сонце топить мед...
Цибатих соняшників віск...
О, вже не бачу,
що полишилося тобі,
мені у цьому світі –
Ти чорним криком
і дротом обліплених осик...
То не моє...
Є вулиця –
Вона зривається в крові багряно...
Я був, я жив, і тут живу...
О додуші
Кулак державний,
Щоби полишив Бог мене...
І хтось невблаганний і німий
По склу гвіздком!
по склу
© Copyright: Олесь Уляненко, 2010
Свидетельство о публикации №110082803101
Свидетельство о публикации №110082803101
Рецензии