Шемрiт

На мілині теплінь.
Ранкове сонце у волоссі.
Плюскіт.

Шемрання шурхіт  у покосах.

Нічного журкоту наслухавшись, журюся,
Що голос мій не річка
Із того краю, де пласка земля
Стає кулястою
І місяць вповні сперечається із сонцем,
Так як зухвалиться людина,
Чіпнувшись вічного.

Як спокій вберегти
Із дня у день одноманітних?


Рецензии
Іду я і бачу де земля стає кулястою велике диво - це Ваш вірш. Він серце вибиває з грудей і воно тихенько падає від побаченого. Воно хоче долетіти до вашого вірша, але закони гравітації його тягнуть на землю. Не було б законів моє серце було б у лоні вашого вірша.

Сонный Человек   21.10.2010 22:40     Заявить о нарушении
Ви - поет, Сонна Людино. Вам варто замислитись про написання віршів, а не лише прози :)
Бережіть серце. Воно Вам самому знадобиться. А мені залишіть лише часточку його тепла. І нехай ніяка гравітація не буде владна над Вашею душею. Нехай ноги твердо стоять на Землі, ходять, бігають, стрибають, а душа-мандрівниця - для неї немаї кодонів і законів, вона сама собі господарка.

Олись Лапковский   22.10.2010 16:50   Заявить о нарушении
А насправді серце ще мені знадобиться... Я обов"язково залишу Вам шматочок його. І коли Ви будете в негоді, то він Вам допоможе. Вірте в це і будуть цвісти чудеса.

Сонный Человек   22.10.2010 21:49   Заявить о нарушении
На это произведение написано 11 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.