Ну що рідненька ти втомилась?
При жмись до мого серця.
За цілий день ти наробилась,
переробила все здається.
Твої сміються оченята
і хочу я тебе обняти,
прийшла пора відпочивати.
Ми посідаєм біля хати,
я кофе крушичку наллю
і нам, як тому солов'ю,
потрібно ще пощебетати
як день прожили розказати,
а потім ще поміркувати,
як завтра будем жити,
та що нам хочеться робити.
В такі хвилинки розумієм
що так кується щастя.
І ті зернинки що посіем,
своїм сердечком ми зігрієм,
дадуть ростки любові.
Щоб ми могли прожити
у радості й здоров'ї.
Зернинки щастя
© Copyright: Александр Коломиец 3, 2010
Свидетельство о публикации №110082207165
Свидетельство о публикации №110082207165
Рецензии