Бiля свого окна стою я,
Дивлюсь на дощ,що ллє стiной.
На небі тучі . Может буря
Мнi допоможеть стать собой.
Кому тепер казати стану,
О всіх своїх я почуттях,
Тебе чекать не перестану.
Iм'я застигне на губах.
І в кожном звуці цього слова,
Мні чути голос рідної твій.
Його твержу я часто знову,
Тому що будеш тільки мій.
Кінець доджя.I хмар немає,
Десь дiлась вся моя печаль.
Тебе ,мій милий, я кохаю,
Життя для цього і нежаль!
Тобi, коханий
© Copyright: Леся Михайленко, 2010
Свидетельство о публикации №110082204879
Свидетельство о публикации №110082204879
Рецензии
