Ти запали мене,
ніби за всіх,
те що світитиме –
зоряна сіль.
Ніч заливатиму,
наче пташа,
криком за ґратами
в крейдове “ша…”.
А вигинатимусь –
аж заятрять
тіні стигматами
вростяж розп`ять.
Видно під кроною
ґноття і ґніт.
Долю долонею
пишуть вогні.
Випали з рунами
краплі тепла.
Нервами-струнами
ніжність втекла.
Лінія в лінію –
часу рубці,
білі від інею,
зводять кінці.
Що побілішало –
прагне вогню.
Я перевішуюсь
зашморгом в ню.
І перетворюю
світло на путь.
Гасне історія –
тіні не мруть.
А перехований
в щастя твоє,
стану розкованим
голосом “є”.
Врозтіч, урозкидку –
правом юрби
стишуй до просвітку,
та не губи.
20 Серпня 2010
Ти запали мене
© Copyright: Юрий Лазирко, 2010
Свидетельство о публикации №110082005900
Свидетельство о публикации №110082005900
Рецензии
Прекрасно, Юра!
Каждое четверостишие вызывает разные эмоции.
Очень красиво звучит, очень мудрое ст-е. Спасибо!
С восхищением!
Мила Московская 01.09.2010 12:14 • Заявить о нарушении
Каждое четверостишие вызывает разные эмоции.
Очень красиво звучит, очень мудрое ст-е. Спасибо!
С восхищением!
Мила Московская 01.09.2010 12:14 • Заявить о нарушении
Если этот текст вам по-душе, то наверное вы найдёте продолжение тут:
http://stihi.ru/2010/08/28/729
СПАСИБО ОТ ДУШИ!
ЛЮ
Юрий Лазирко 02.09.2010 01:29 Заявить о нарушении
http://stihi.ru/2010/08/28/729
СПАСИБО ОТ ДУШИ!
ЛЮ
Юрий Лазирко 02.09.2010 01:29 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.