Перехід над пероном,
розпечений сонцем,
Гострий шпиль
наче хоче торкнутися неба,
У будиночку станції
тьмяні віконця
Задивляються
нібито самі у себе.
За горою зникає
гуркотливий потяг,
Ремонтують перон
і знімають всі плити
На яких того року
стояли ми поряд,
А тепер там від нас
не залишать і сліду.
І здригається серце
шаленим вагоном,
Що зірвався із рейок
у спробі злетіти,
Коли всі світлофори
палали червоним
І здавалось, не буде
зеленого світла...
Іржавіючи, час
розсипається порохом
І минає життя,
як минає це літо...
Я стою на пероні,
захлинувшись у спогадах,
І не плачу -
то очі сльозяться од вітру.
Станція "Карпати", 2007 р.
Станцiя Карпати
© Copyright: Александр Чернобривенко, 2010
Свидетельство о публикации №110081800081
Свидетельство о публикации №110081800081
Рецензии
Мені дуже-дуже сподобалось, навіть не можу передати як!
Спасибі Вам велике!
ПС. Ви надрукували знизу у підписі "Карпити"
З повагою,
Вероника Нежинская 18.08.2010 00:18 • Заявить о нарушении
Спасибі Вам велике!
ПС. Ви надрукували знизу у підписі "Карпити"
З повагою,
Вероника Нежинская 18.08.2010 00:18 • Заявить о нарушении
Щиро вдячний Вам за відгук та за зауваження!
Помилку вже виправив :)
З повагою,
Александр Чернобривенко 18.08.2010 08:49 Заявить о нарушении
Помилку вже виправив :)
З повагою,
Александр Чернобривенко 18.08.2010 08:49 Заявить о нарушении