Чому так гірко плаче твоя дівчинка й сумна,
Чому не сяє її посмішка така нестримно-чарівна?
Чому в очах застигли сльози та печаль,
На серці смуток, їй безмежно жаль…
Що не прокинеться з тобою вранці,
Що не закружитесь разом у танці,
Що ти як завжди підеш на работу
По мейлу відішлеш свою турботу.
По смс проявиш ти свої бажання,
Крізь Інтернет лише твоє торкання.
І навіть голос чути втратить сподівання,
«Привіт малеча» – шлю тобі вітання!
Якесь безмежне Інтернет-кохання,
Та марні сльози і реальності чекання,
Хіба обійми щось замінить віртуальне?
А погляд в очі, губ палких злияння?
Похід в кіно, на роликах катання,
Рука в руці, палке бажання,
З тобою разом все таке реальне
Ні! Я не хочу більше віртуально!!!
В ртуальне кохання
© Copyright: Анастасия Гладнева, 2010
Свидетельство о публикации №110081700920
Свидетельство о публикации №110081700920
Рецензии
