Облиш мої сни!не приходь ночами!
Я серце від тебе на ключ закрию.
Численні криваві душевні рани
Нитками надій своїх зашию.
І мабуть потрібний замок залізний,
Щоб більше ім'я твоє не кричати.
Ти знаєш,напевне уже запізно,
Та все ж я навчився тебе прощати.
Тебе зневажати немає сили.
Замкну свою злість за залізні грати.
Мої білосніжні небесні крила
Лиш ти безпощадно могла зламати.
Візьму закурю,хоч не звик курити.
І дим сигарети заб'є легені.
Для тебе я мабуть суддя і критик,
Що так безжально прогнав зі сцени.
Ти більше не гратимеш роль принцеси,
І я власноруч опущу завісу.
Порвать би сценарій цієї п'єси!
Послать би акторів усіх до біса!
Казати нічого уже не треба!
Фальшивим сльозам вже ніхто не вірить!
Фінал ти сама допиши для себе!
Я більше не буду твоїм Шекспіром.
Шекспир
© Copyright: Игорь Берлюта, 2010
Свидетельство о публикации №110081702886
Свидетельство о публикации №110081702886
Рецензии