Вона писала лист

Слова  просились  на  папір,
Вона  писала  лист.
Докір,  немов  нещадний  звір,
Рвав  душу, серце  гриз.

Чекала рік – здавалось, вік.
Прийшов  її  солдат.
Лиш  глянув. Так,  немов  обпік.
Відчула  присмак  втрат.

Ніяк  збагнути  не могла,
За  що із  нею  так?
„Ти  вірності  не  зберегла,
Краса – то зради  знак”.

Слова  просились  на  папір
В  її  останній  лист...
Вона  здолає  шлях  зневір,
А він... останній лист.


Рецензии
Мабуть все ж таки має бути "дОкір"?
На мій погляд, цей рядок лише б виграв, якби був трішки допрацьований...

Юрий Ходарченко   18.08.2010 10:02     Заявить о нарушении
Звичайно, літературна норма - наголос на першому складі... Думаю, автор має право використати діалектну вимову )))

Наталья Нельская   18.08.2010 21:26   Заявить о нарушении