Як повіє вересневий вітер,
Зацвітуть жоржини у саду,
Я закину рюкзачок за плечі,
Росами до школи побіжу.
Рідне лагідне подвір’я
У барвистих квітах потопа.
Боязко, з тремтячими руками
Першокласник на поріг ступа.
Рідні нам знайомі звуки.
Тут долаємо вершину ми науки
Завжди поруч у труді йдуть з нами
Вчителі, як рідні наші мами.
Вже друзі тут у зборі,
Разом рахуєм зорі.
Тут першу зустрічаємо любов
І гіркоту розлуки.
Школа – це наш перший олівець,
Це наш казковий острівець,
Ти наша батьківська домівка,
Життя подальшого путівка,
Це наша пристань, наш маяк,
Ти наше море для плавучих яхт.
На нас чекають не легкі дороги,
Та звідусіль вертаємось на рідні нам пороги.
школа
© Copyright: Надежда Погребняк, 2010
Свидетельство о публикации №110081204104
Свидетельство о публикации №110081204104
Рецензии