Абетка

* 
Абетка почуттів… Мозаїкою слів,
Бентежачи, виводиш серцю ґрати.
Відвертості бажань не приховати –
Гіпюр умовностей безглуздих вмить злетів…
Ґивт свіжості й уже несамовита
До краплі п’ю терпкий цілунком смак.    
Ескіз емоцій… Восени ніяк
Єдине не чекала – фарби літа… 

* 
Жонглює доля легко кульками із міст.
Знайти б десь спокій – душу мучить спрага –   
Ийчжу, Мале, Кейптаун, Даллас, Прага –       
Ілюзій, сновидінь не змінюється зміст.
Їдка печаль. Ту зустріч випадкову
Ймовірно викреслити не дано –   
Колишнє, як сирен спів, зве на дно;
Ледь вії опускаю – марю знову… 

* 
Метання, сумніви в глухий загнали кут.
Несвоєчасність – помилка типова…               
Оманливість жадань. Поразок змова.       
Пекельна втома. Крах надій. Тягар спокут.   
Розп’ята відчаєм, стискає скроні
Страхом безповоротності подій…               
Той жовтень в хуртовині золотій,               
Утримує думки мов у полоні.

* 
Феєрія чуттів - чаклую,  ворожу.
Хміль. Запал. Спалахів шалений шерег.   
Цунамі пристрасті накрило берег
Чекань, змиваючи свідомості межу.   
Шовкові пестощі – тебе відчути
Щораз всіма клітинками в собі…
Юга жадань… Червоним на губі
Ярить солоний слід гріха отрути…