Минуты слабости прости мне Боже!

Хмаринки затягнули небо,
Від цього здається що сонця немає.

Те сонце світить із Душі,
А хмари темнії печалі,
Що стали на зваді світлу.

Якби мені із горошинку Віри,
То не горі б я наказав упасти,
А хмарам розлетітися навік!


Рецензии